Если кто не знал, что я писатель, то у вас есть возможность прочесть мой первый художественный рассказ, но поймут его те, кто знает украинский язык
в ближайшее время (в течении месяца) выйдет русская версия
надеюсь вам понравиться рассказ. Еще хочу заметить, что это не выдумки, это вполне реальная история, реальней некуда, пока выложу вступление и первые две главы, всего их шесть

© Збірка розповідей
® © На межі самогубства

Твір оснований на реальних подіях;
Жанр: Драма.

Вступ
Я письменник-початківець. Мій творчий псевдонім Jean-Pieere La Flur (Жан-Пьєр Ла Флюр). Я хочу розповісти вам історію з мого далекого дитинства, коли я навчався в третьому класі. Це сталося в школі, а винуватцями цієї події були мої однокласники.
Я довго думав, про написати свій перший твір. Яку вибрати тему? Про що писати? Коли пишеш щось вигадане, то треба твору приділяти багато уваги, потрібно все продумати до дрібниць. Але нема нічого кращого, як те, щоб написати про те, що насправді було, і що ти сам пережив. А ще краще вибрати щось таке саме найкраще та найемоційніше з власних спогадів про своє минуле. Надіюсь, що ця історія доторкнеться кожного серця. Її назва сама за себе говорить. Ще я думав, як краще написати: від першої особи чи від третьої? Вирішив, що буде краще від третьої особи.
В цій розповіді будуть згадані імена, не справжні, або справжні, але без згадування справжніх прізвищ. Також не будуть вказані назви населених пунктів, з метою збереження конфіденційної інформації.
Розповідь включатиме в себе шість розділів, та складатиметься з двох частин. Перша частина: основна частина, подія та її наслідки. Друга частина: мої коментарії до цієї події.

Частина перша.
Розділ 1. Знайомство.
Весна. 1999 рік. Точно не пригадаю, але на дворі стояв квітень чи травень місяць. Місто наше невелике — близько 70 тисяч мешканців. Він є районним центром, однієї з ведучих областей України на півночі.
Місто нічим не примітне, було нікуди влаштуватися на роботу.
Головний герой розповіді проживає в одному з районів міста. На окраїні району знаходиться школа в якій він навчався. Хлопчик 10 років. Худенький брюнет, не дуже вродливої зовнішності. Характер нічим не примітний, мирний, тихий, скромний(хоча не зовсім), він не такий, як інші хлопці, і його однолітки. З ним в класі майже ніхто не дружив навіть до 11 класу. Найкращі друзі у нього з’явилися в п’ятому класі – це були двоє хлопців іншої школи, перейшли до їх класу. В школі йому було нудно, від того, що йому не було з ким спілкуватися. Вчився він добре. В класі до нього ніхто не чіплявся . У Максима, назвемо так героя, а чому саме Максим? Тому, що подобається мені це ім’я. Так от, у Максима були проблеми зі здоров’ям — він інвалід дитинства, у нього проблеми з нирками. Його так би сказати охороняли його троє троюрідні брати.
Руслан — «права рука», який не тільки охороняв, але й сам міг його підставити . Сашко — «ліва рука», «любимчик дівчат» — про таких зараз кажуть: «жодної юбки не пропустить». Олексій — нічого сказати поганого не можу.
В класі були свої звичні явища. Зранку хлопці гуртувалися за задніми партами, і Артем розповідав, як і де він провів день, де тинявся, що витворяв. Всі  стояли навколо і слухали його байки. Тим часом дівчата хто де групками посідають і собі чешуть язиками. На великих перервах всі розходились хто куди.
Школа велика, в чотири поверхи. Квадратної форми, в центрі школи на першому поверсі розташовані їдальня та актовий зал, над ними спортзал. Поблизу школи будівля з басейном. За школою немаленький стадіон.

Розділ 2. Початок.

Ранок. Якби пам’ятав, вказав би день тижня, але можу впевнено сказати, що то не був ні початок тижня, ні кінець(п’ятниця). Скоріше всього це була,мабуть, середа.
Наша вчителька за тиждень до цього дня захворіла, і її заміняла вчителька з «продленки» , вже другий тиждень. Це був звичайний ранок, так думав Максим, поки не прийшов до школи. До першого уроку залишалося 10-15 хвилин. Максим ввійшов в класу і нічого не підозрював. Як завжди він положив портфель, розклав свої речі, підготувався до уроку.
По звичці пішов до гурту хлопців. Слухали чергову байку Артема, проте де він тинявся вчора. Але це тривало не довго, через кілька хвилин вони перекинулися поглядами між собою, і приблизно через пів хвилини відійшли до вікна. До цього вони стояли за третім рядом, навпроти шафи куди вішають одяг, така шафа стоїть в кожному класі початкової школи. Хлопці відійшли до вікна, і скупчилися між першим та другим рядом. Максим злегка здивувався, але пішов за ними. Вони і там не довго постояли, не минуло і хвилини, як вони попрямували в напрямку дошки. Ну і, звісно, Максим пішов слідом за ними, але вже спантеличений. Він почав вже щось підозрювати, що тут щось не так.
Вони стали біля дошки, постояли секунд двадцять. Артем запропонував хлопцям піти на вулицю. Вони так і зробили. Максим розгубився, йому стало дуже підозріло.
«Чому це вони без причини відходять, від мене чи що? — подумав він, — та ще й надвір зібрались». Максим сумно зітхнув і зрозумів, йому більше нічим зайнятися, цікавеньким, сів за парту. Через деякий час почався урок.
Всі зійшлися. Під час уроку Максим ввесь час думав про це, про підозріле відношення до нього у однокласників. Нарешті закінчився урок. Більшість однокласників пішли гуляти. Сашко залишився, у Максима в класі вчилося троє хлопців на ім’я — Олександр. Сашко щось хотів від Насті, Максиму стало цікаво. Він підійшов до її парти, вони розмовляли, не пам’ятаю про що саме. Раптом Настя каже Максиму: «Йди звідси!!! Я не хочу, щоб ти біля мене стояв!!!» — закипіла вона. Максим образився. Відійшов подалі. Інші теж його ігнорували, Всі ніби відсторонилися від нього.
— Що з ними сталося? — Здивувався він. — Вони що не з тої ноги встали? Тут щось не ладне. Це якась змова проти мене, от тільки за що? Виходить, що я нікому не потрібен? А що я такого натворив? — подумав Максим, і дуже образився. Майже в істериці він вийшов з класу і пішов до вікна

Отредактировано mr.pieere (2012-03-30 00:36:50)